Показаны сообщения с ярлыком украинская литература. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком украинская литература. Показать все сообщения

30 июн. 2015 г.

Юрій Винничук "Танго смерті". Рецензія | LR

Юрій Винничук Танго СмертіПодібних книжок я не читала... хочеться сказати давно, але, мабуть, ніколи. Це щось настільки неймовірне, що навіть не можу допустити думки переказувати цей роман, його треба тільки читати. 

Взагалі, любов до української сучасної літератури в мене з'явилася не так давно. Бажання читати українських авторів  зникло ще в школі, на уроках української літератури. Але Юрію Винничуку вдалося трохи розпалити інтерес. 

У романі розповідається про чотирьох друзів - українця, єврея, німця, поляка. Саме це й зацікавило в цьому романі найбільше. Спочатку дія починається у довоєнному Львові. На основі життів цих друзів постає колоритна панорама тогочасного міста Лева, його жителів, звичаїв тощо. З часом друзі дорослішають, починається Друга світова війна, яка змінила долю кожного хлопця.

Але це не єдина сюжетна лінія. Паралельно до неї читач поринає уже у сучасний Львів. Тут героєм стає викладач університету Ярош, який викладає арканумську літературу  і робить переклад "Книги Смерті", яка написана цією мовою. 

Визначити жанр цього роману досить складно. Автор говорить, що це історичний роман. Проте не дивлячись на достовірність описаних подій у Львові у 1930-42-рр. у романі багато фантастичних  та детективних елементів. Саме така багатоплановість додає твору неймовірну атмосферність, у яку поринаєш з головою. 

Єдина проблема, яка виникла при читанні, це насиченість тексту діалектизмами. І хоча це додавало своєрідного ефекту достовірності, все ж таки інколи ускладнювало читання. Але подібне використання діалектичної лексики спостерігається чи не у всіх західноукраїнських письменників. Це ні в якому разі не мінус цього роману, це скоріше така особливість, яка лише усилює ефект присутності читача на місті описуваних подій.

Про цю книгу можна говорити ще дуже довго, але це ніщо в порівнянні з читанням цього роману. Раджу прочитати її кожному, хто володіє українською мовою. 

10/10

10 дек. 2014 г.

Солодка нуга "Фелікс Австрія". Рецензія | LR

"Молитви - це пара від сліз, яка підіймається до неба"
На обкладинці репродукція картини "Along the shore" by Joseph Edward Southall


 На покупку роману "Фелікс Австрія" мене наштовхнула обкладинка, в яку я закохалася буквально з першого погляду. А оскільки я намагаюся не судити по обкладинці, то прочитала ще анотацію та кілька схвальних відгуків, які остаточно утвердили мою думку: "Купую". А тепер, прочитавши цей роман, не можу сказати, що він викликав у мене таке однозначне враження. 

   У мові та стилі викладу дуже відчувається західно-українське "коріння" авторки. Перші двадцять сторінок дуже складно читати через перенасиченість діалектизмами, тому "спотикалась" на кожному третьому слові. Але уже після двадцятої сторінки звикаєш і справа йде легше. Але така мова оповіді не псує роман, вона лише підкреслює і більш реалістичніше відтворює ту епоху.

  Станиславів, 1900 рік. У мене дійсно складалося враження ніби я  разом з жителями ходжу по тим вуличкам, поряд зі Стефою прямую на ринок, сиджу на виставі фокусника Ернеста Торна... В одному інтерв'ю Софія Андрухович говорила, що провела велику дослідницьку робота, вивчаючи архіви, читаючи  книги з історії про Станиславів (сьогодні це Івано-Франківськ), і ця робота не пройшла дарма. І саме Станиславів став головним героєм роману, а люди - лише засобом його розкриття і увиразнювання.

Joseph Edward Southall